Бiографiя

Народився 2 жовтня 1978 року в Києві у родині військового.
Батько - Михайло Григорович з 1973 по 1987 рік служив старшим прапорщиком в автобаті, в 1986 році брав участь в евакуації населення та ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (з 2 травня був на місці аварії в епіцентрі подій). У 1987 році батька перевели до Німеччини, де він служив у військах ППО. Там ми змінили два військових містечка – три роки жили у гарнізоні міста Мерзебург в 30 км від Лейпцига, а потім ще два роки в Альтенбурзі під містом Хемніц.
У Німеччині на службу брали і дружин військових, і мама, Світлана Миколаївна, майже чотири роки служила на пункті зв'язку ракетно-зенітного дивізіону.
У 1992 році ми повернулися до України. Я вступив до Суворовського училища, але потім переїхав з батьками до Кременчука, де тато до 1994 року служив у військовій бригаді.

У 1995 році вступив до Кременчуцького державного політехнічного інституту за фахом менеджер-економіст. У цей же час пішов працювати ревізором-інспектором відділу планування доходів та бюджету Кременчуцького фінансового відділу райдержадміністрації, а з часом став виконуючим обов’язки начальника цього відділу.
Робота на держслужбі дала змогу отримати необхідні навички і досвід, і в 1998 році я став працювати помічником першого заступника голови правління «Укртатнафта».

У 2000 році я повернувся до Києва.

А вже після закінчення інституту, у 23 роки сам став заступником голови правління ЗАТ «Кременчуцька нафтова компанія» (Кременчуцький НПЗ). Тоді у моєму підпорядкуванні майже 4,5 тисячі працівника та ще 8 тисяч у афілійованим компаніях. То була велика відповідальність та серйозний виклик – мені, молодому менеджеру довірили величезний шмат роботи, і треба було будь що виправдати цю довіру. Паралельно вступив до аспірантури свого рідного вишу, та вивчав економіку промисловості.
За рік я став заступником директора «Укртатнафта-Центр», групи компаній АТ «Татнефть» України, пізніше - генеральним директором ТОВ «Вік Ойл», групи компаній «VIK OIL». У 2003 році, коли почав співпрацю з компанією, її мережа налічувала 12 АЗС зі штатом у 200 осіб, а капіталізація становила $20 млн. За чотири роки це вже була розгалужена мережа зі 118 АЗС по всій Україні, а капіталізація компанії збільшилась у 30 разів.

У 2007 році почався новий етап кар’єри – Олександр Попов був призначений міністром щойно створеного Міністерства житлово-комунального господарства і запросив мене до своєї команди. Обов’язки ті ж самі – формування бюджету галузі, розробка ефективних механізмів у сфері тарифної політики та ціноутворення, управління зовнішньоекономічної діяльності та міжнародних зв’язків. Півроку був першим заступником міністра. Нове коло інтересів спонукало вивчати регіональну економіку – у 2009 році я вступив до Харківської національної академії міського господарства, наразі є слухачем аспірантури зі спеціальності «Розвиток продуктивних сил та регіональна економіка», закінчив роботу над кандидатською дисертацією і готуюсь до її захисту восени.
У червні 2010 Олександр Попов був призначений першим заступником голови Київської міської державної адміністрації та запросив перейти працювати з ним. Тут коло обов’язків значно розширилось – спочатку мені навіть здалось, що усі попередні роки у порівнянні з роботою тут, я відпочивав. За день через мої руки проходить дві-три сотні документів, а ще треба постійно тримати руку на пульсі – у мене в підпорядкуванні знаходиться вісім головних управлінь, і всі потребують постійного діалогу. Але щодо досвіду, тут можна зараховувати рік за два :-)

Одружився у 1999 році, за рік народилась старша дочка Каріна, а у 2005 році – Сніжана.
Дружина Анна – підприємець. Вільний від роботи та родинних справ час присвячує хобі – займається дизайном предметів інтер’єра. Молодша донька, як і мама, творча натура – займається танцями і хореографією. А старшу, як і мене, більше приваблює спорт. Каріна грає у теніс та баскетбол. Я ж багато років займався дзюдо, пізніше став захоплюватись аквабайком – у 2010 році, ще працюючи у МінЖКГ, посів третє місце у міському чемпіонаті з аквабайку.