Точніше сказати чому я за меценатів замість політики - тому що вони будували, а не ламали. Комуністи підривали церкви і зносили пам'ятники царю, нацоналісти тепер зносять пам'ятники Леніну і зривають зірки з воріт. Прийшли вандали, зруйнували-розламали, сказали, що відновили історичну справедливість і пішли. Мені от цікаво, що в МОЄМУ місті, де я народився, зростав і пам'ятаю багато чого, чого вже немає, ще історично несправедливо і що розламають завтра. Раз на рік ми сидимо над програмою соціально-економічного розвитку, і розподіляємо, що кому . На моїх очах не раз розгорялися дискусії, коли хтось просив грошей на відновлення - ремонт якогось об'єкта, а хтось з фінансистів намагався заперечити, що дешевше побудувати новий будинок. Іноді так, дешевше, але якщо це знакове місце, то на нього потрібно витрачати, скільки б воно не коштувало, тому що треба поважати пам'ять. Дуже важко іноді донести нашим бізнесменам, які приходять з "геніальним інвестпроектом" , що не потрібна його висотка на Подолі і що ні , це не "сарай" , а історична спадщина, і його не можна зносити, і до цього у будинку ще його онуки повинні ходити на екскурсії.

Поламали, що далі?

А далі знову включаються політики! Харківський губернатор збирає гроші на новий пам'ятник Леніна, глава Радміну Криму агітує за пам'ятник "Єдності України" , церква - за святу Варвару, місцеві депутати - за пам'ятник медикам, опозиція - за Бандеру і Махно. Поки свої пропозиції не озвучив сенатор Джон МакКейн і Володимир Жириновський, але не здивуюся, якщо у них теж є своє бачення, що зробити НАМ У НАШОМУ МІСТІ. І ось на цьому етапі у мене виникає почуття гострої історичної несправедливості. Чому за місто з тисячолітньою історією вирішують все кому заманеться? Кому тут жити, політикам чи людям?

Що робити?

Я пропоную киянам перестати вестися на маніпуляції і включатися в політичні дискусії. Це наше місто, і тільки міській громаді вирішувати кого або що вони хочуть бачити. І якщо активно включитися і показати, чого МИ хочемо, політики відчують своє місце. Треба взяти ініціативу на себе і самим вирішити, що ми хочемо бачити в своєму місті.

Моя думка як киянина, а не як чиновника

Свою думку і аргументацію до неї я озвучив раніше - я за меценатів Лазаря Бродського і Ніколу Терещенка. Тим більше, що є такі об'єкти, як КПІ, Національний художній музей, куди давали гроші обидві родини. Це моя думка не як чиновника КМДА, а як людини, яка народилася в Києві. У нас є пам'ятник засновникам Києва - Кию , Щеку , Хориву і сестрі Либідь. Але ми маємо і більш сучасну історію, 100 річної давнини, коли плеяда киян -бізнесменів настільки дбала про місто, що самі городяни називали їх батьками-засновниками Києва . І всі вони, я вважаю, недолюблені містом . У нас є пам'ятник Миколі Терещенко у дворі лікарні, є вулиці Терещенківська і Дегтярівська . Але при цьому у нас немає вулиці Бродського, на похорон якого прийшов практично весь Київ. Лазар Бродський, який будував лікарні, музеї, театри, училища, який побудував Бессарабський ринок для городян, набагато більш заслужена для міста людина, ніж більшість, якщо не всі політики . Але не те що вулиці, а навіть маленького переулочка в свою честь, він, виходить, що не заслужив. При цьому у нас є вулиця Патріса Лумумби, який не факт, що взагалі знав про існування Києва, є вулиці імені угорських комуністів Мате Залки і Лайоша Гавро, але немає вулиць Бібікова, Могилевцева, Ханенків. Поки ми, як кияни, не поважатимемо історію свого міста і людей, які дбали про його майбутнє, політики не будуть поважати нас, і будуть нав'язувати свою думку. Все просто. Давайте поважати себе.